- позовник
- —————————————————————————————позо́вникіменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
Позовник — (стар.) судебный пристав, ездивший с позовницей, т. е. судебной повесткой о явке в суд; он же посылался вместе с истцом для ареста ответчика ( Псковская Правда , ст. 20 и 25). В новгородской судной грамоте 1471 г., ст. 40, под П. разумеется истец … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона
позовник — позо/вника/, ч. Те саме, що позивач … Український тлумачний словник
повозник — позовник … Краткий словарь анаграмм
ПОЗЫВАТЬ — ПОЗЫВАТЬ, позвать кого, звать, кликать, приглашать, призывать, требовать куда, к себе; | южн., зап. требовать к суду, звать на суд, на тяжбу, подать на кого жалобу, просьбу; | безл. тянуть, нудить, побуждать. Меня позывает на еду, я есть хочу.… … Толковый словарь Даля
позовниця — і. Жін. до позовник … Український тлумачний словник